«Щасливі падіння»: тексти і фотографії

У фокусі текстів цієї книги — історії жінок, що вважають себе свідками власного життя і «великої історії», що змусила їх змінити біографію, прочитання дійсності, місце проживання. Сюжетні лінії розгортаються навколо травматичних подій в Україні, вплив яких віднаходимо у фрагментах розмов, життєвих досвідах та повсякденних ситуаціях.

Поєднання авторського тексту та зображення є характерною ознакою художньої практики Євгенії Бєлорусець. «Щасливі падіння» – місце співіснування фотографічних історій та текстових сюжетних ліній, де вони переплітаються як різні типи мовлення.

Жіночі історії лишаються переважно невидимими, а голоси героїнь цієї книги ледь чутно у часи прямих загроз для життя, обмежень громадянських прав, втрати роботи, ризиків бути експлуатованим. Але сама наявність голосу свідчить про непередбачувані можливості уяви, можливості конструювання власного світу та ствердження його існування.

Інтерес мисткині направлений до ситуації тих, хто непередбачувано опинився на периферії, до якої непросто апелювати, а ще складніше — вчитись звідти говорити. То чи дійсно все незначне, дріб’язкове, випадкове, з чим зустрічається читач у «Щасливих падіннях», є насправді таким?

---

The texts in this book focus on the stories of women who consider themselves witnesses of their own lives and also of history, which has compelled them to change their biographies, visions of reality, places of residence. Thematic lines unfold around the traumatic events in Ukraine; their impact turns up in fragments of conversation, life experiences, and everyday situations.

The juxtaposition of the author’s text with images is characteristic of Yevgenia Belorusets’s artistic practice. Happy Fallings is a place for the coexistence of photographic stories and thematic lines of text, for the interweaving of these different types of speaking.

Women’s stories often remain invisible, and the voices of this book’s heroines can hardly be heard in situations of direct threat to life, restricted civil liberties, job loss, and the risk of being exploited. But the very existence of a voice attests to the unpredictable possibilities of imagination, to the possibilities of constructing one’s own world and affirming its existence.

The artist takes an interest in the situations of those who unexpectedly ended up on the periphery – a place that’s not easy to refer to, and even more difficult to learn to speak from. Are the meaningless, minute, and arbitrary details that the reader encounters in Happy Fallings really what they seem?